Баннер

Перевести страницу

Вы можете перевести текст на любой удобный для Вас язык при помощи переводчика страниц Google (Кнопка находится в правом верхнем углу страницы). Однако будьте внимательны - это машинный перевод, возможны несоответствия с первоисточником и нарушения форматирования документа


Положення Закону про захист прав споживачів застосовуються як при укладенні договору споживчого кредиту, так і під час його виконання Печать E-mail
18.11.2011 12:40
Рішення КСУ від 10.11.2011 р. №15-рп/2011 РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ У справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг)

Споживчі кредити наробили багато галасу останнім часом, привернувши увагу не лише суддів ВСУ, НБУ, а й змусивши розтлумачити окремі положення Закону про захист прав споживачів Конституційний Суд.

Суть справи: громадянин С. звернувся до КСУ в зв’язку з необхідністю в офіційному тлумаченні окремих положень Закону про захист прав споживачів, оскільки суди України та органи виконавчої влади допускають неоднозначне їх застосування, що може призвести до порушення його права на захист державою як споживача послуг комерційного банку.

Суб’єкт права на конституційне звернення стверджує, що суди поширюють дію Закону лише на правовідносини, що виникають на стадії укладення договору споживчого кредиту. Органи виконавчої влади, навпаки, виходять із того, що дія Закону поширюється на правовідносини сторін договору споживчого кредиту не лише на стадії його укладення, а й на стадії виконання.

Тож вбачається необхідність отримати відповідь: чи дія Закону в частині регулювання договору споживчого кредиту поширюється лише на стадію укладення такого договору, чи й на стадію його виконання?

Варто зазначити, що КСУ визнає, що споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вигляд формуляра чи іншу стандартну форму.

Отже, для споживача є ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги.

Тому держава забезпечує особливий захист слабшого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Це здійснюється через установлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Таким чином, КСУ дійшов висновку, що положення пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону у взаємозв’язку з положеннями ч.4 ст. 42 Конституції України слід розуміти так, що їхня дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»

Обновлено 18.11.2011 18:19
 

КУРСЫ ВАЛЮТ

Загружаем курс доллара от minfin.com.ua…
Конвертер валют

Пополнение базы

< Ноябрь 2011 >
П В С Ч П С В
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30        

TOP news за неделю

Добавить гаджет

Хотите добавить поиск по сайту "Закон і Норматив" на свою страницу iGoogle?
Нажмите здесь. Add to Google