Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг ― це сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 87 джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплату грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Згідно з п. 87.8 ПКУ додатково до джерел, визначених у пункті 87.1 цієї статті, джерелом погашення податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у підпунктах 87.3.4 та 87.3.8 пункту 87.3 цієї статті, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов’язкових резервів, сформованих відповідно до закону). Визначення розміру власного капіталу здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно зі статтею 89 ПКУ з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених податковим кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає у разі несплати у строки суми грошового зобов’язання з дня виникнення податкового боргу та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності. У разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Право податкової застави не поширюється на майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу», на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском сертифікатів, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Відповідно до статті 95 ПКУ орган ДПС здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке надсилається до виконання органам ДПС, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган ДПС звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання зазначеного дозволу є підставою для прийняття органом ДПС рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу ДПС підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом ДПС.

На підставі рішення суду орган ДПС здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 96 ПКУ орган ДПС зобов’язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

— виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

— затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

— ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

— прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу ДПС протягом 30-ти календарних днів з дня надсилання звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган ДПС зобов’язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

ДПІ у м. Авдіївці