Лист ГоловКРУ від 01.03.2011 р. №25-18/287 Щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості
ГоловКРУ звернула увагу на стан фінансової дисципліни при здійсненні бюджетними установами, організаціями та державними підприємствами фінансово-господарської діяльності та роз’яснює таке.

Під час контрольних заходів виявляються непоодинокі випадки списання підконтрольними установами дебіторської заборгованості боржникам (простроченої заборгованості, за якою закінчилися строки позовної давності) без вжиття будь-яких заходів претензійно-позовного характеру.

З метою недопущення таких дій підконтрольних установах та здійснення правильної кваліфікації подібних порушень фінансової дисципліни звертаємо увагу на те, що пропуск строку позовної давності позбавляє сторону права на сплату боржником неустойки, відшкодування боржником завданих збитків внаслідок невиконання, неналежного виконання зобов’язання, зокрема невиконання умов договору (не поставлено товар, не сплачено належні суми платежів за договорами тощо).

Фактично відбувається втрата боржника у зобов’язанні, тобто пропуск строків позовної давності кредитором має наслідком втрату активів підприємством, установою, організацією, що слід кваліфікувати як заподіяння збитків з вини осіб, якими не вжито відповідних дій, а саме не забезпечено проведення претензійно-позовної роботи відповідно до обов’язків, покладених на них посадовими інструкціями, положеннями, статутами, законними та підзаконними актами.

Отже, ГоловКРУ попереджає про те, що під час контрольних заходів у частині контролю за станом та обліком дебіторської заборгованості, виконанням договірних зобов’язань тощо планує звертати увагу на: наявність в установах, організаціях, державних підприємствах затвердженого внутрішнього порядку ведення претензійно-позовної роботи, положення про юридичну службу, посадових інструкцій працівників та наявність у цих документах відповідних обов’язків щодо проведення претензійно-позовної роботи, здійснення контролю за такою роботою, контролю за виконанням господарських договорів тощо.

У разі встановлення під час контрольних заходів випадків невжиття заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості і, як наслідок, закінчення строків її стягнення, тобто допущення втрати боржника у зобов’язанні, такі факти слід кваліфікувати як заподіяння збитків юридичній особі, а у разі якщо відповідні платежі за договірними зобов’язаннями мали спрямовуватися до державного бюджету, — відповідно як заподіяння збитків державі.

На нашу думку, у ГоловКРУ залишиться тільки одна проблема: довести наявність вини того чи іншого працівника бюджетної установи або державного підприємства у заподіянні збитків юрособі чи безпосередньо державі, особливо зважаючи на те, що працівники несуть відповідальність лише у розмірі своєї зарплати (звісно, крім матеріально відповідальних осіб, які підписали відповідні договори).

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»