Закон и Норматив Нормативная база от LICASOFT

Голова Комісії США з міжнародної релігійної свободи про жаб, Pussy Riot і творців історії

Катріна Лантос-Суэтт ВАШИНГТОН - Катріна Лантос-Суэтт - дочка покійного конгресмена Тома Лантоса (єдиного члена Палати представників, яка пережила Голокост) очолює Комісію США з міжнародної релігійної свободи, днями яка опублікувала чергову доповідь про те, як йде справа зі свободою віросповідання на планеті. Характеризується в цьому документі і ситуація в Росії. Втім, розмова кореспондента Російської служби «Голосу Америки» з Катріною Лантос-Суэтт почався з більш загального питання - про принципи, якими очолювана нею комісія керується у своїй роботі.

Мистецтво бути об'єктивним

Піменов Олексій: Доктор Лантос-Суэтт, перебуваючи на чолі Комісії США з міжнародної релігійної свободи і, стало бути, займаючись моніторингом міжконфесійних і міжетнічних конфліктів, важко уникнути закидів в упередженості. Готуючись до цього інтерв'ю, я відразу ж знайшов в Інтернеті чимало подібних зауважень в адресу очолюваної вами комісії. Наприклад, єгипетські мусульмани звинувачують вас у прохристианской спрямованості, а християни - в промусульманской. Які кошти, які методи ви використовуєте, щоб зберігати об'єктивність?

Катріна Лантос-Суэтт: Почати, мабуть, варто з того, що наша комісія - абсолютно незалежна. Вона створена рішенням Конгресу ще в 1998 році, коли Конгрес прийняв Акт про міжнародну релігійну свободу.

Законодавці хотіли, щоб ця комісія була, по-перше, незалежної, а по-друге, двопартійної. І в результаті виникла дійсно незалежне утворення, що включає і демократів, і республіканців. Мало того: серед нас люди, що розрізняються по вихованню та релігійних переконань - і християни, і євреї, і мусульмани, і ті, хто не дотримується обрядів жодної конфесії. Отже, всі вимоги дотримані: незалежність, двопартійність, та на додачу ще й присутність представників різних релігійних громад.

Це і є засоби проти упередженості, проти одностороннього погляду на проблему релігійної свободи. Ну, і, як кажуть, якщо на вас нападають з усіх боків, то ви йдете посередині, тобто в даному випадку - по вірному шляху. Ми дорожимо своєю незалежністю.

... В наших доповідях ми прагнемо до максимальної конкретності, і до максимальної доказовості. Якщо ми характеризуємо ту чи іншу країну як Country of Particular Concern (CPC) («країну, викликає особливе занепокоєння» - О.П.) - це найбільш жорстка з можливих характеристик - то тільки на основі точно встановлених фактичних даних. Та й будь-які інші визначення стану справ у будь-якій країні ми робимо, тільки вивчивши ситуацію на місці і проаналізувавши всі відомі факти.

Про роль жінки в історії

А.П.: Не так давно, виступаючи в Конгресі, ви визначили завдання правозахисників як «захист тих, хто не користується популярністю». Не могли б ви уточнити вашу думку?

К.Л.: Права людини не так вже багато значать самі по собі... поки людина не побажає ними скористатися, не маючи за собою серйозної суспільної підтримки. Я відчула це особливо гостро минулої осені, коли була в Росії - вже на посаді голови комісії. І коли спір про молодих жінок з групи Pussy Riot - учасницях відомої акції в Храмі Христа Спасителя - був у самому розпалі. Як відомо, було прийнято досить жорстке рішення - стягнути їх тюремного ув'язнення. При цьому багатьох, з ким мені довелося розмовляти, обурило те, що зробили ці молоді жінки. Їх вчинок мої співрозмовники знаходили неприпустимим. З цим важко не погодитися: те, що зробили ці жінки, ймовірно, образило почуття багатьох людей. Але справа в тому - і я не раз говорила про це в Росії - що дуже часто вільне слово - річ дуже незручна. Навіть, я б сказала, неприємна річ. Але чого коштує свобода слова в суспільстві, якщо воно не дає можливість висловити те, що не користується популярністю. Якщо воно не дає меншині можливості висловитися.

Тому і існують закони, що захищають громадянські права, «Білль про права», «Всесвітня декларація прав людини». Саме для того, щоб захистити меншість від більшості. Тому що дуже багато в історії випадків, коли чиста демократія (принцип якої полягає в тому, що воля більшості повинна восторжествувати) призводила до жахливої несправедливості по відношенню до меншості - чи то релігійні або етнічні меншини або люди, які висловлюють думку, відмінну від думки більшості. І ось яку думку я відстоювала в ході цікавих дискусій в Росії: не обов'язково погоджуватися з тим, що роблять представники меншості. Тим більше вважати, що вони надходять найкращим чином. Але суспільство, всерйоз дотримується основні права людини, буде захищати і право не користується популярністю меншості висловити свою точку зору.

А.П.: Часом провести межу між більшістю і меншістю не так-то просто: молоді жінки, про яких ви говорите, православні, тобто належать до релігійного більшості...

К.Л.: І все ж вони висловили точку зору меншості, причому - в зухвалій формі. Крім того, по-моєму, їх мета - принаймні почасти - полягала в тому, щоб висловити протест проти того, що бачиться їм як позбавлений всякої святості союз між деякими елементами Російської православної церкви і путінським керівництвом. Повторюю, їхній виступ було зухвалим. Але знаєте, Лорел Тетчер Ульріх сказала колись: «Пристойні жінки рідко роблять історію». Щоб вас почули, корисно іноді піддати жару.

Антисемітизм в епоху глобалізації

А.П.: Давайте звернемося тепер до часто обговорюваного питання - про антисемітизм в сьогоднішньому світі. В наші дні часто говорять про «новий антисемітизмі» - відмінному від старого європейського антисемітизму. Ваш коментар?

К.Л.-З.: Справді, саме в Європі людство пережило Голокост - трагедію безпрецедентну і майже незбагненну. Яка полягала в знищенні шести мільйонів ні в чому не винних чоловіків, жінок і дітей, єдине злочин яких полягало в тому, що вони євреї. До недавнього часу в Європі існувало табу на антисемітизм - викликане прагненням не повертатися до жахів минулого. Але сьогодні ми бачимо, як він відроджується. Я маю на увазі і традиційний антисемітизм - агресію по відношенню до людей єврейського походження, в яких бачать підозрілих чужинців, не викликають довіри сусідів, і новий антисемітизм, тобто антисемітизм маскирующийся, що видає себе лише за критику Ізраїлю - батьківщини єврейського народу.

А.П.: І розрізнити їх...

К.Л.: Є три простих тесту, що дозволяють зрозуміти, про що йде мова - про нормальної критики, об'єктом якої може стати будь-яка країна на Землі, в тому числі і США, або про замаскованому антисемітизмі. Які його ознаки? По-перше - делигитимация Ізраїлю, тобто прагнення не просто піддати це держава критиці, але навіяти думку, що воно не має права на існування. По-друге - демонізація Ізраїлю, якої не спостерігається по відношенню до інших держав, які здійснюють подібні дії і також піддаються критиці. І, нарешті, це беззастенчивое застосування подвійних стандартів - до однієї-єдиної країни в світі. Тому що Ізраїль - і тільки Ізраїль! - звинувачують у неправомірних діях, зокрема, у порушеннях прав людини, хоча подібне відбувається не тільки в Ізраїлі, але і в багатьох інших державах. Але обвинувачується, повторюю, тільки Ізраїль. Так от, якщо один з цих ознак наявності, то ми маємо справу не з критикою, але з новою, дуже небезпечною формою антисемітизму. На яку пора звернути увагу і урядам, і всім людям доброї волі.

А.П.: Деякі аналітики пов'язують цю тенденцію з Ближнім Сходом і одночасно - із західної університетської середовищем...

К.Л.-З.: Якщо подивитися навколо, то можна помітити щось на зразок спілки (позбавленого всякої святості, якщо знову вдатися до цього виразу) між деякими європейськими лівими і деким серед незадоволених в іммігрантських мусульманських громадах. Це дивний союз: адже політики, про яких я кажу, заявляють про себе як про поборниках ліберальних цінностей. З одного боку - захист жіночої рівноправності, відстоювання прав сексуальних меншин, а з іншого - братання з дуже консервативними, часом праворадикальними імігрантським колами. Хочу ще раз підкреслити: новий антисемітизм стає грунтом для дуже дивних, просто незбагненних спілок і об'єднань. І це дуже небезпечно, в числі іншого, з-за тієї маскування, про яку я вже говорила.

А.П.: І до якої, схоже, неважко вдатися в епоху глобалізації...

К.Л.-З.: Зовсім неважко. І мені, дочки людини, яка пережила Голокост - єдиного з тих, що вижили, обраного в Конгрес США - ця небезпека добре видно. Як голова Фонду Лантоса я можу сказати, що ми приділяємо цій проблемі пильну увагу. Нашим партнером є Інститут по дослідженню ЗМІ Близького Сходу, разом з яким ми створили Архів імені Лантоса з вивчення антисемітизму і заперечення Голокосту. Іншими словами, ми займаємося ретельним моніторингом цієї проблеми - у всесвітньому масштабі.

Жаба в гарячій воді

А.П.: Ви співпрацюєте з численними правозахисними організаціями. Російські НКО переживають сьогодні нелегкі часи. Як би ви охарактеризували реакцію міжнародної спільноти на те, що відбувається в Росії?

К.Л.-З.: Я покривила би душею, коли б не сказала, що стривожена і дещо розчарована недостатністю цієї реакції. Я маю на увазі багатьох представників нашої держави, так і представників західного суспільства в цілому. Події в Росії розвиваються в дуже тривожному напрямку. Неурядові організації перебувають під тиском. Прийнятий закон про реєстрацію їх як «іноземних агентів», адже в даному контексті це звучить так, ніби мова йде про шпигунство на користь іноземної держави. За участь в несанкціонованих демонстраціях призначаються величезні штрафи. Всі ці кроки є колосальну загрозу для демократії і громадянського суспільства. Але... тут я хотіла б провести паралель - з природознавцями, ставившими досліди на жабах. Садять жабу в банку з окропом. І вона, зрозуміло, негайно з нього вискакує - відчуваючи біль. З другої жабою вчинили інакше: її посадили в банку з теплою водою, приємною на дотик. А потім почали, не поспішаючи, підвищувати температуру, поки вода не закипіла. І, оскільки, у жаби не було шоку, не було відчуття безпосередньої загрози, вона залишалася у воді... поки не зварилася. Саме цю стратегію, як ми бачимо, і проводить в життя дехто в Росії: поступове удушення саме тих суспільних груп, що прагнуть захистити демократію, відкритість і свободу віросповідання. Про що б не заходила мова - про які не допускають насильства релігійних громадах, неурядових організацій або про введення законів, що карають за блюзнірство - я щоразу згадую про нещасливе жабі. І відчуваю, що вода в банку стає все гарячіше. Я чую тривожні голоси - серед них і голос Людмили Алексєєвої, і голоси тутешніх правозахисників. Але реакція, на жаль, не відповідає рівню небезпеки.

А.П.: Давно йде суперечка: як співвідносяться так звана «реальна політика» та моральний імператив, ідеали та інтереси? Що думав на цей рахунок ваш батько - правозахисник і законодавець Том Лантос?

К.Л.-З.:Мій батько був, я б сказала, ідеалістом-практиком. Чудово розуміло, що права людини не можуть бути єдиним пріоритетом американської зовнішньої політики. У нас є багато пріоритетних проблем, які ми поділяємо з Росією, і ми повинні вміти вести про них розмова. Ми повинні співпрацювати в тих сферах, в яких у нас є спільні інтереси. Але мій батько сказав би - і саме цим принципом керується фонд, що носить його ім'я, - що права людини і, зокрема, свободу віросповідання не можна заховати в зручну скриньку, яку можна прибрати подалі від очей. Ні, вони повинні перебувати в центрі уваги. Повинні бути предметом обговорення. Оскільки саме така позиція відображає наші американські переконання. І ще тому, що, в кінцевому рахунку, саме суспільство, серйозно захищає права людини і свободу слова, свободу віросповідання - забезпечує вільні і чесні вибори і справжню законність, буде і більш стабільним, більш мирним, і більш процвітаючим. Буде саме тим партнером, з яким нам буде вигідно мати справу. Тому наш практичний зовнішньополітичний інтерес - у захисті прав людини, а не штучне відокремлення її від інших зовнішньополітичних завдань.

"Использованы материалы интернет ресурса "Голос Америки"

Прогнози ФРС США на 2013 рік

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Турне по Північній Америці музикантів Міжнародного культурного центру імені Міхоелса

«Центр імені Міхоелса збирає діячів мистецтва з різних країн і допомагає тим самим міжкультурного діалогу...» - це слова із привітального листа держсекретаря США Джона Керрі, яке зачитав Девід Костеланчик, директор офісу у справах Росії в Бюро Держдепартаменту з європейських та євразійських справах, перед початком гала-концерту в посольстві Росії у Вашингтоні.

Цим концертом почалося турне по Північній Америці музикантів Міжнародного культурного центру імені Міхоелса.

Музика Вівальді, Мендельсона, Моцарта, Баха, Чайковського, Шостаковича звучала у виконанні камерного оркестру «Солісти Росії» під керуванням Міші Каца (Франція), виконували соло скрипалі Ліана Исакадзе (Грузія) і Илиан Гарнет (Румунія), кларнетист Юліан Мілкіс (Канада), концерт вели керівники центру Михайло Глуз та Ірина Горюнова.

У видеосопровождении концерту була використана документальна кінохроніка, унікальні архівні матеріали.

Учасники також вшанували пам'ять загиблих при теракті в Бостоні.

Культурні програми центру мають широкий міжнародний резонанс, їх підтримували і підтримують провідні політичні і громадські діячі, нинішні і колишні президенти і прем'єр-міністри: Білл Клінтон, Джордж Буш-молодший, Володимир Путін, Шимон Перес, Ніколя Саркозі, Бідзіна Іванішвілі, Петро Нечас.

І ще один цікавий факт: концерт у Вашингтоні збігся з 70-річчям візиту в США видатного режисера Соломона Міхоелса, ім'ям якого названий центр.

"Использованы материалы интернет ресурса "Голос Америки"

Студенти Колумбійського університету намагаються осягнути американо-російські відносини

Павер Ходорковський виступає на Республіканському з'їзді в Тампі в серпні 2012 р. НЬЮ-ЙОРК - Павло Ходорковський не вважає симетричним відповідь російського уряду на американський «список Магнітського». Про це він заявив у вівторок, виступаючи в Колумбійському університеті, в Колумбійському політичному союзі (Columbia Political Union), перед студентами, що займаються політологією.   
«Відповідь Росії не є симетричним внаслідок подій, які відбулися раніше, - сказав син самого відомо в Росії ув'язненого. - Всупереч заявам про “симетричності відповіді”, висловлених російськими чиновниками».

Павло Ходорковський зазначив, що несиметричність полягає в ухваленні «закону Діми Яковлєва», який забороняє усиновлення російських дітей американськими родинами. Павло додав, що йому в руки недавно потрапив лист одного російського чиновника парламенту Ірландії - країни, яка теж може розглянути прийняття заходів проти російських чиновників, подібні заходів, прописаних в «закон Магнітського». Павло процитував лист, в якому неназваний російський чиновник пише, що «якщо подібне законодавство буде прийнято, це не матиме позитивного впливу на російсько-ірландські відносини і негативно вплине на укладення угоди про усиновлення між двома країнами». 

«Це приклад того, як Росія буде використовувати різні заходи, які можна прирівняти до шантажу, якщо заходи, подібні до “акту Магнітського”, будуть розглядатися в Європейських парламентах, - сказав Павло. - І це мене дуже турбує. Для пересічного російського громадянина ці заходи, прийняті окремими державами, спрямовані на окремих порушників прав людини, не накладають санкцій на все населення країни, тому багато росіян підтримують подібні ініціативи».

У «списку Магнітського, схвалений американським Конгресом і підписаний президентом США, 18 прізвищ - менше, ніж спочатку хотіли включити в нього представники НКО і деякі американські законодавці. Список передбачає візові та економічно санкції проти цих чиновників. З 18 прізвищ 16 безпосередньо пов'язані зі справою юриста Сергія Магнітського, який помер у в'язниці в 2009 році, - в тому числі, імена екс-начальника СІЗО "Бутирка" Дмитра Комнова, російських суддів Олексія Криворучко і Олени Сташиної, начальника СІЗО «Матроська тиша» Івана Прокопенка, слідчого Олега Сільченко, колишньої керівниці московської податкової інспекції №28 Ольги Степанової, - і двоє - імена чеченських поліцейських Лікуй Богатирова і Казбека Дукузова.

Слід зазначити, що думки росіян зі «списку Магнітського» розділилися. Ще коли він обговорювався в конгресі, за даними соціологічної організації «Левада-центр», 36% жителів Росії позитивно ставилися до заборони для деяких російських чиновників на в'їзд в західні країни, 18% цю ідею не підтримували, а 45% вагалися з відповіддю.

У відповідь на «список Магнітського» Росія випустила свій список можливих порушників прав людини - так званий «список Гуантанамо». До нього увійшли, зокрема, Пріт Бхарара, прокурор, який займався справою Віктора Бута, і Джон Йу, колишній юрист адміністрації президента Буша-молодшого, автор так званих «меморандумів щодо тортур», в яких він юридично обґрунтував «жорсткі методи допиту підозрюваних в тероризмі. Багато «методи» в його списку міжнародне співтовариство розцінює як тортури. В «список Гуантанамо» включено також імена сенатора США Бенджаміна Кардіна і конгресмена Джима Макговерна, які брали найактивнішу участь у створенні «списку Магнітського».

«Голос Америки» попросив ще одного учасника обговорення, відомого політолога і фахівця з американо-російським відносинам Стівена Сестановича прокоментувати критику Росії щодо «списку Магнітського» - Росія вважає, що презумпція невинуватості включених в список була порушена.

Нагадаємо, що Держдепартамент США досить часто не видає американські візи громадянам інших країн, яких вважає неблагонадійними, небезпечними або причетних до незаконної діяльності. До того, як був прийнятий «список Магнітського», Держдепартамент США оголосив, що чиновники, причетні до смерті Магнітського, вже були включені в список «нев'їзних». 
Навіщо ж Конгрес виніс це на законодавчий рівень?

«Дійсно, це поширена практика Держдепартаменту, його політика така: ти кримінальний елемент - ти не в'їжджаєш в США, - сказав Стівен Сестанович на запитання «Голосу Америки». - Але тут був ще один аспект. Приймаючи «закон Магнітського», Конгрес таким чином хотів сказати - це неправильно, коли в Росії злочинці не йдуть під суд. Це - характеристика режиму Путіна. США не втручалися у внутрішню політику Росії. Вони таким чином хотіли сказати: ми просто не вважаємо режим Путіна повністю легітимним законослухняним міжнародним “громадянином”».

Із залу вступив питання: а чи можливо взагалі співпраця між США і Росією, якщо цілі і завдання урядів цих двох країн такі різні? Стівен Сестанович вважає, що можливо. 

«Співпраця може сфокусуватися на чомусь певному, якщо сторони зацікавлені в здійсненні “транзакції”, - сказав професор Сестанович. - Приклад тому - сприяння Росії та США у контексті Північної розподільної мережі та поставок в Афганістан. Спочатку багато говорили, що це допоможе Росії в досягненні її мети - встановлення впливу в Центральній Азії. Коли режим Бакієва в Киргизстані пал - говорили, що Росія втрутиться, і що США змушені буду мовчати, так як не зможуть ризикувати поставками в Афганістан через базу “Манас”. Але Росія не втрутилася. І відмінність у політиці двох держав - США і Росії - не стало вирішальним у цій ситуації».

"Использованы материалы интернет ресурса "Голос Америки"

У демонстраціях і мітингах взяли участь представники всіх політичних напрямків

САНКТ-ПЕТЕРБУРГ - Першотравнева колона в Санкт-Петербурзі вийшла багатобарвної, як веселка. Смольний затвердив усі заявки на ходи і мітинги. Правда, йшли демонстранти по Невському проспекту, а для завершальних промов збиралися на різних площах у центрі міста.

Від злого світу до доброї сварки

Першими йшли активісти «Єдиної Росії», «Молодої гвардії» і представники Федерації профспілок. Гасла «Мир, праця, травень!» тут перемежовувалися з привітаннями до православного Великодня і навіть до Дня Перемоги. Профспілкові працівники несли плакати «Ні-підвищенню пенсійного віку», «молодогвардійці» вимагали «Немає демагогії праворуч і ліворуч», а депутат міської парламенту Віталій Мілонов, ініціатор закону про заборону пропаганди гомосексуалізму, йшов з транспарантом «Чиновників-корупціонерів - за ґрати!».

Лівий спектр був представлений КПРФ, що відкололися від комуністів рухом «Аврора», «другороссами», несшими червоні прапори із зображенням лимонки, і організацією «Рот фронт». Слідом йшли націоналісти під чорно-жовто-білими прапорами і прапорами з давньослов'янськими символами. Націоналісти вимагали введення візового режиму з країнами Центральної Азії та несли гасло «Проти капіталу і інтернаціоналу!».
Санкт-Петербург. 1 травня 2013 р.г Поки червоні і коричневі йшли по Невському проспекту під наглядом омонівців, між ними не було видимих розбіжностей. Але на Палацовій площі, де головна частина колони проводила мітинг, вкрай ліві напали на ультраправих, намагаючись відібрати у них прапори і гасла. Поліцейські оточили забіяк і, вибираючи з натовпу по одному, відправляли в автозаки. В результаті у відділенні поліції виявився двадцять одна людина.

Про що говорили в демократичній колоні

Першотравнева хода замикала колона демократичного маршу. Тут зібралося близько півтори тисячі людей, які йшли під прапорами «Солідарності», Партії РПР-Парнас, «Яблука», нещодавно створених рухів «Весна» і «Народний альянс», а також ЛГБТ-активісти під райдужними прапорами.

«Народний альянс» розтягнув у всю ширину ходи транспарант «Навальний - волю» і роздавав охочим значки з написом «Справа проти Навального справа проти мене».

Депутат міської Законодавчих зборів Борис Вишневський, який ніс плакат з портретом Анни Політковської, зауважив, що першотравнева демонстрація - мабуть, єдина легітимна можливість голосно заявити про свою незгоду з політикою влади, не ризикуючи при цьому свободою і здоров'ям.

«А крім того, я тут для того, щоб бути разом з приємними мені людьми та висловити солідарність з тими, хто перебуває в ув'язненні за політичними мотивами», - сказав Вишневський кореспонденту «Голосу Америки».

Йшов поруч співголова Союзу споживачів Росії Анатолій Голів активно підтримував гасло «Свобода, справедливість, солідарність!». На зауваження про те, що поняття «справедливість» останнім часом часто використовується в популістських цілях політиками всіх напрямків, Голів зауважив, що, як і свобода, справедливість не прописана ні в яких законах, і тому розуміється всіма по-різному.

«Я поясню на простому прикладі, - продовжив він. - Наприклад, у Норвегії ціна на бензин значно вище, ніж у нас. Але норвежці отримують таку зарплату, що бензин для них набагато доступніше, ніж для росіян. Притому що обидві країни - нафтовидобувні. Так от, я вважаю, що в Норвегії система справедлива, а у нас немає».
Член правління міжнародного «Меморіалу» В'ячеслав Долінін нагадав деякі історичні факти, пов'язані зі святкуванням Першотравня. За його словами, спочатку свято не був комуністичним і став у Росії таким лише після 1917 року.

«Загалом, це свято, звичайно, “лівий”, - зазначив Долінін. - Причому, його святкували і в гітлерівській Німеччині. Недарма у назві нацистської партії також було слівце “робоча”. Ну, і своїх “олігархів” вони теж не любили. Так що тут можна провести цікаві паралелі».

Навальний, «Болотна справа», громадянське суспільство...

«Демократичний» марш завершився мітингом на Конюшенної площі - до речі, саме тут проходили всі петербурзькі мітинги під гаслом «За чесні вибори», і на одному з них - на початку лютого 2012 року - виступали Гаррі Каспаров, Сергій Удальцов та Олексій Навальний. І на нинішньому мітингу також було зачитано коротке привітання Навального присутніх. Один з активістів руху «Громадянська відповідальність» Андрій Пивоваров відправив самому відомому російському блогеру, творця проекту «РосПил» кілька знімків з петербурзької демонстрації. І незабаром отримав від нього відповідь зі словами: «Бачив фотки. Дякую тобі і всім спасибі. Передай від мене привіт».
Член петербурзького відділення «Солідарності» Всеволод Нелаев нагадав, що, за даними виконавчого директора руху «Русь сидить» Ольги Романової, в Росії невинно засуджені за політичними мотивами близько трьохсот тисяч чоловік.
«Вся силова машина держави тисне на громадянське суспільство», - вважає Всеволод Нелаев.
Депутат міської Законодавчих зборів Санкт-Петербурга Олександр Кобринський зауважив: «Виникло відчуття, що проти нас йде війна».
В якості доказів депутат навів посилення гонінь проти російських НКО і арешти учасників протестного руху.
«Вперше зі сталінсько-брежнєвсько-андроповських часів готується широкомасштабний політичний процес, - продовжив Кобринський, - процес так званого “Болотному справі”».
Виступав слідом Борис Вишневський сказав, що в серпні 91-го, після перемоги над путчистами, ніхто не міг уявити, що через двадцять років у Росії знову з'являться політв'язні.
«Містом і країною у нас правлять люди, що ненавидять нас, - сказав Вишневський. - Але я вірю, що прийде час, і ми повернемо собі нашу Росію і наш Петербург. Прийде час, і нам не потрібно буде збирати мітинги під гаслами “Свободу політв'язням”. Я буду все робити для цього і як депутат, і як журналіст, і як громадянин!»

Наприкінці мітингу представники руху «Народний альянс» закликали всіх прийти ввечері 6 травня на Марсове поле з тим, щоб підтримати Олексія Навального і всіх фігурантів «Болотної справи».

"Использованы материалы интернет ресурса "Голос Америки"

Американські власті відзначають різке погіршення ситуації із захистом прав інтелектуальної власності в Україні

Український законодавець Володимир Рибак відповідає на питання Управління торгового представника США в середу внесло Україну в список країн, де порушуються права інтелектуальної власності, що може призвести до позбавлення країни пільгових умов у торгівлі зі Сполученими Штатами.

Відповідно до щорічного звіту управління, присвяченому дотриманню прав інтелектуальної власності американських виробників у різних країнах, Україна була внесена в так званий “пріоритетний наглядовий список”.

В офіційній заяві організації пояснюється, що ця міра пов'язана з різким погіршенням ситуації із захистом прав інтелектуальної власності в Україні, зокрема з використанням урядом піратського програмного забезпечення та піратством в інтернеті в цілому.

«Я жалкую, що Україна стала першою за 11 років країною з числа пріоритетних торговельних партнерів США, що увійшла в цей список у зв'язку з різким погіршенням ситуації у сфері захисту прав інтелектуальної власності та доступу на ринки.

Я закликаю уряд країни вжити швидких заходів з припинення цієї негативної динаміки та вирішення зазначених нами проблем”, - заявив виконуючий обов'язки торгового представника США Деметріос Марантис.

Влада США також відзначають, що Україна не веде себе конструктивно в цьому питанні, що не дозволяє досягти значного прогресу в двосторонніх або багатосторонніх переговорах.

Крім України, в наглядовому списку також опинилися Алжир, Аргентина, Чилі, Китай, Індія, Індонезія, Пакистан, Росія і Венесуела.

"Использованы материалы интернет ресурса "Голос Америки"

Правозахисники організації Freedom House зазначають придушення політичної і громадянської активності в Росії

У 2012 році, згідно з новим щорічною доповіддю про свободу преси правозахисної організації Freedom House, відзначений безпрецедентно низький відсоток людей, які живуть в країнах з вільною пресою - 14%.
 
Категорій у доповіді три: вільні, частково вільні і невільні країни. На масштабній карті на стіні вашингтонського музею ЗМІ Newseum - багато червоного, відзначає невільні країни, багато жовтого - частково вільні країни. З 197 країн 63 названі вільними (у минулому році їх було 66), 70 - частково вільними, 64 - невільними. Деякі поліпшення спостерігаються в Афганістані, Вірменії, Грузії, проте в цілому - вперше за час публікації доповіді, починаючи з 1980-х років, - у цьому році всі вісім змін статусу країн були в негативному напрямку - в основному перехід частково вільних країн у розряд «невільних»: зокрема, Еквадор і Парагвай з країн із частково вільною пресою перекочували в категорії невільною. 
 
Автори документа відзначають парадокс - ЗМІ стають різноманітнішими, але авторитарні режими стоять на сторожі - як і екстремістські організації і кримінальні угруповання. 
 
Перше місце у світі займають Норвегія і Швеція з вільною пресою, далі декілька країн Західної Європи. США - на 23-му місці. Гіршими країнами для журналістів названі Білорусь, Куба, Еритрея, Екваторіальна Гвінея, Іран, Північна Корея, Туркменістан, Узбекистан - в них, згідно з доповіддю, незалежних ЗМІ фактично не існує. Росія, Азербайджан і Казахстан «викликають особливе занепокоєння» - причому Росія досі фігурує серед авторитарних режимів, активно придушують свободу слова, нарівні з Китаєм і Іраном.
 
Рейтинг Росії, яка і раніше була в категорії «невільних» країн, в цьому році знизився всього на одну одиницю - до 81 бала, але вона виявилася на 176 місці з 197. У доповіді вказується, що президенту Володимиру Путіну допомогло повернутися до влади в числі іншого перевагу режиму в пресі. Freedom House відзначає збільшення кількості користувачів Інтернету, але сили опозиційних ЗМІ все ж нерівні. Як і в попередніх доповідях, згадується безкарність вбивств журналістів, переслідування незалежних журналістів і новий закон, що обмежує свободу Інтернету, який почав діяти в листопаді 2012 року. Згідно зі звітом, «додаткові обмеження на утримання інтернет-сайтів поставили негативний тон у всій Євразії». 
 
C поверненням Володимира Путіна на пост президента в Росії почався новий період посилення репресій, вказують автори доповіді. На думку експертів Freedom House, з моменту своєї інавгурації в травні минулого року, Путін «займався планомірним придушенням політичної і громадянської активності, провівши через законодавчі органи серію законів, покликаних обмежити свободу участі в масових протестах і самовираження в інтернеті, а також діяльність НКО».
 
Знизився рейтинг Казахстану - з 81, 84; України - з 59 до 60 - він падає вже другий рік поспіль з-за політичних арештів, порушень на виборах в парламент і нового закону, дискриминирующего нерусскоговорящую частина населення.
 
Оцінка Таджикистану також впала в зв'язку з військовою операцією в Горно-Бадахшанської області, в результаті якої загинуло багато людей, а також з позасудовими стратами і придушенням свободи ЗМІ.
 
Євразія в цілому, як вважають експерти, наближається за рівнем поширеності репресій Близького Сходу.
 
У Європі однією з причин погіршення становища вільної преси називають економічна криза, яка вдарила по ЗМІ. 
 
Близький Схід другий рік продовжує залишатися у фокусі звіту. Єгипет - після недовгих надій, викликаних «арабською весною», - розчарував експертів Freedom House - там знову почали переслідувати журналістів за критику режиму або недостатня повага до релігії. Погіршення відзначено і в «єдиної стабільної демократії на Близькому Сході» - в Ізраїлі. Рейтинг Ізраїлю, як і Росії, був знижений лише на одну одиницю - з 30 до 31, - однак цього виявилося достатнім, щоб вперше перевести країну з категорії «вільних» до «частково вільні» країни.
 
Президент Freedom House Девід Крамер сказав Російській службі «Голосу Америки», що він би не став порівнювати Ізраїль і Росію, і висловив жаль у зв'язку з тим, що навіть у самих оптимістичних сценаріїв він не передбачає в Росії, «яка знаходиться практично в кінці рейтингу», тріумфу незалежних блогерів над підконтрольними державі ЗМІ.

"Использованы материалы интернет ресурса "Голос Америки"

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Масштаби корекцій індекс S&P 500 навесні 2012 і 2013 рр. Використаний ресурс https://www.tradingview.com

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Вибух прогримів поряд з центральним ринком Махачкали, коли підлітки спробували відкрити підозрілу коробку

Двоє підлітків загинули і ще кілька людей постраждали в середу в столиці Дагестану в результаті потужного вибуху. Про це повідомила прес-служба МВС північнокавказької республіки.

«Вибух прогримів в Махачкалі на розі вулиць Ірчі Козака і Яракского, біля магазину, поруч з центральним ринком. За попередніми даними, загинули двоє дітей, кількість поранених уточнюється», - цитує правоохоронців РИА «Новости».

Імовірно, підлітки спробували відкрити коробку, всередині якої була захована бомба.

На місці події працює слідча група.

Дагестан залишається одним з найбільш нестабільних регіонів Російської Федерації, де активно діє радикальний ісламістський підпілля, що ставить своєю метою відділення республік Північного Кавказу від Москви та створення релігійного шаріатської держави з формою правління.

За першими даними розслідування вибухів під час бостонського марафону, сліди цього злочину можуть вести в Дагестан, де раніше побував один з виконавців бостонського теракту Тамерлан Царнаев.

"Использованы материалы интернет ресурса "Голос Америки"

Ринок акцій Росії напередодні свят виріс

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Експорт іракської нафти в березні збільшився до 75 млн барелів у порівнянні з 71 млн барелів в лютому

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Алішер Усманов, інвестор-мільярдер

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика

Использованы материалы интернет ресурса Вести Экономика